Шкідливість компютерних ігор

 

 

       

 

 

 

  комп’ютерних ігор

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                           Вчитель математики і фізики

                                                                           Новоукраїнської ЗШ І-ІІІ ст. №1

                                                                           Класний керівник 10 класу

                                                                           Грінченко І.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Комп’ютери стають все більш звичними не тільки в офісах і на виробництвах, а й у шкільних класах і навіть дитячих садках. У той же час і медичні працівники,і фізики все наполегливіше говорять про те, що комп’ютерні заняття не нешкідливі для здоров’я дітей. Незліченні комп’ютерні ігри створили цілий світ віртуальних образів;яскраві картинки, динамічні ситуації і незвичайні герої приваблюють дитину. Світ цей немов підступний лабіринт: в нього легко ступити, але дуже важко знайти вихід.

    Разом з комп’ютеризацією з’явилися також негативні наслідки цього процесу, який впливає на соціально-психологічне здоров’я дітей і підлітків. Найпоширенішим з них є явище як «комп’ютерна залежність». Термін «комп’ютерна залежність» з’явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку як різновид емоційної «наркоманії», яка викликана технічними засобами. Головний зміст комп’ютерної залежності складається з того, що комп’ютер починає керувати людиною. З часом для залежного підлітка стає важливий не результат гри, а процес, в якому втрачається контроль над часом. Першими ознаками комп’ютерної залежності дитини є: пропуски шкільних занять через комп’ютерну гру вдома або відвідування комп’ютерного клубу; просиджування біля комп’ютера у нічний час; приймання їжі не відриваючись від комп’ютерної гри; уявлення і асоціювання себе з героями комп’ютерних ігор; відсутність інших захоплень крім комп’ютерних ігор; надання переваги комп’ютерним іграм, ніж спілкуванню; загальний час, проведений за грою перевищує час виконування домашніх завдань, прогулянки, спілкування з батьками і однолітками, інші захоплення; не уявлення чим себе зайняти, коли комп’ютер зламався; конфлікти з батьками і їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп’ютером. Підлітковий вік – це період формування цінностей, розширення соціальних контактів, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп’ютером. В результаті чого у таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення (зниження гостроти зору, підвищена втомленість, порушення осанки тощо) звуження кола інтересів, прагнення до створення особистого світу, втеча від реальності. Замість вирішення виникаючих труднощів дитина поринає у комп’ютерну гру. Там у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна …  Але час, який проведений за грою,не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. І тому їй неодмінно хочеться повернутися туди, де вона – переможець. «Помилки», які підліток не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у нього різні легкі психічні відхилення в емоційному плані – від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі. Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей, психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими людьми.

        Сьогодні дитина вже в 6-7 років починає освоювати комп'ютер, а в 8 - 9 років може всерйоз пристраститися до комп'ютерних ігор. Щоб зрозуміти, наскільки велика це додаткове навантаження, треба знати, який в цілому психічний стан сучасних малюків. За деякими даними останні десять років більш 80 % дітей мають вроджений неприродно високий (за колишніми мірками) рівень збудливості і підвищений внутрішньочерепний тиск (гіпертензію). На початку 90-х років лікарі вважали таке явище аномалією: називали це водянкою мозку, грішили на акушерів. Сьогодні гіпертензію – оскільки вона характерна для більшості дітей – доводиться вважати нормою.  Так, 7-річна дитина показує рівень інтелектуального розвитку 8-9-річну дитину. Збудлива дитина, як правило, має надвисокі творчі потреби. І ось такий малюк вже в дитячому саду стає жертвою педагогічних експериментів. Замість наочного образу, який дозволяє легше увійти в світ абстрактних понять, ми часто даємо зайву формалізовану інформацію. Вчимо писати (на догоду експерименту) друкованими літерами, читати «по Зайцеву», складаючи окремі склади. Хоча все це – як довели і вітчизняні, і німецькі психологи – вкрай шкідливо для дитини.

     Інтенсивне, над формалізоване навчання веде до «отруєння дорослістю». Дитина шукає порятунку від цього і на «допомогу» приходить яскравий і привабливий, зовсім інший світ – віртуальний. У 6-7 років дитина не в змозі розрізнити буденну і віртуальну реальність. У його свідомості вони часто переплітаються. Пройшовши через безліч комп’ютерних битв, перемігши всіх чудовиськ, дитина і наяву продовжує віртуальний поєдинок:ставить себе вище батьків, дорослих, вважає себе господарем всесвіту, не може пристосуватися до свого реального "я". Згадаймо, здавалося б, нешкідливу гру – автогонки. Зоровий ряд налаштований на агресивні дії. Гравець будь-що повинен бути першим: він відкидає машини суперників, притискає їх до борту, «підрізає». У нього притупляється відчуття небезпеки. Він знаходиться в поза природному масштабі простору. А потім переносить його (цей масштаб) в життя. Така дитина йде по вулиці,всіх розштовхуючи. У дверях він не поступиться дорогу дорослому. Комп'ютерні автогонки привчили його проскакувати першим, до того ж він обтяжений вантажем неправильних способів орієнтації в просторі.

         Проблема невідповідності масштабів стосується і більш тонких – морально-етичних – аспектів, наприклад, грубості по відношенню до оточуючих.
У завзятого гравця на комп'ютері змінюється свідомість, воля, рухи тіла стають неприродними, йому часом важко орієнтуватися в реальному просторі. І все це веде до розвитку неуважності, непосидючості, невключення в навчання («витання» в хмарах). А результат – зниження рівня успішності.

    В Японії та інших країнах з'явився новий вид хворих, яким ставлять діагноз «техногонізм». Ці нещасні, зробивши «Інтернет» своїм другим життям, втратили інтерес до всього іншого. Зазвичай вони проводять за комп’ютером цілі ночі, занурюючись у невідомі глибини і посилаючи через модеми  повідомлення своїм віртуальним приятелям. Вранці ці люди мляві, похмурі і практично весь день не можуть працювати. Аналогічна ситуація і зі школярами, які до глибокої ночі дивляться бойовики та інші відеофільми. Діти,які захоплюються комп'ютерними іграми, можуть отримати важку форму епілепсії. Людина входить в екранний простір, потрапляє в потойбічний світ, відчуває патологічне задоволення, як наркоман під час галюцинацій. Телевізійний світ ілюзій – дуже тонкий наркотик, але залежність від нього виникає не менша, ніж від героїну або опіуму. У психіатричних клініках вже з’явилися телевізійні та комп’ютерні наркомани. Після обробки телефільмами люди можуть повірити будь-якій брехні, яку їм підносять під видом правди політичні оглядачі.

    Дуже важливий зміст комп’ютерних ігор. Недарма в Японії та США деякі сюжетні лінії заборонені і, судячи з даних друку, останні 5-6 років йде все більш жорстке обмеження сюжетів (так само роблять і в Німеччині). У нас же повна свобода: більше 90% віртуальних образів носять відверто мортальний (тобто пов'язаний зі смертю) характер - бажання вбивства чи прагнення померти. А ці образи швидко сприймаються і при досягненні критичної маси (у кожного вона своя, визначити її поки неможливо) діти скоюють специфічно жорстокі злочини.

    Людина, що увійшла у віртуальний світ комп’ютерних ігор, стає небезпечно залежним від свого кіберпартнера. Свідомість гравця керований, його можливо закодувати на певні дії, внести будь-яку інформацію в підсвідомість, зробити з людини робота. Сюжет в якійсь мірі фантастичний, але досить згадати, скільки разів великі відкриття науково-технічного генія людини ставали причиною катастроф, загибелі людей, щоб ще і ще раз замислитися про нову небезпеку, що загрожує нам усім. Зрозуміло, не кожна дитина, що звикла вбивати або роздавати стусани наліво і направо у віртуальному світі комп'ютерних ігор, буде робити те ж саме, вийшовши на вулицю. Але те, що вона чинить злочин проти власного здоров'я, факт встановлений. Дослідження німецьких вчених показують: якщо дитина до 7 років протягом хоча б 10 хвилин спостерігає аморальні образи, то в наступні 48 годин у неї зберігається підвищене перенапруження внутрішнього психосоматичного стану,відбуваються порушення функцій всіх життєво важливих систем організму. Так, поширений нині дитячий діагноз «дискінезія жовчовивідних шляхів», «астматичні стани», «порушення ритму серцевої діяльності», «судинні неврози»  –  все це, поряд з іншими причинами, в значній мірі результат перегляду мультиків або роботи на комп'ютері.
    Є й більш грізна інформація. У 1986 р. з ініціативи Управління охорони здоров'я штату Нью-Йорк було проведено фундаментальне дослідження, яке підтвердило зв'язок між частотою виникнення пухлин мозку у дітей та впливом магнітних полів. До аналогічного висновку прийшли і шведські вчені.
Зупинити прихід комп’ютерної епохи неможливо, зменшити небезпеки, що підстерігають дитини перед екраном монітора, необхідно! Тому дуже важливо створити оптимальні умови для того, щоб перегляд телевізора або відеоігри  сприяли відпочинку дітей.

    Для профілактики комп’ютерної залежності у дітей, батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями: Привчайте дитину правильно відноситися до комп’ютера як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не до засобу отримання емоцій. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп’ютерні ігри. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп’ютером: 20 хвилин комп’ютерної гри, 30 хвилин заняття іншими видами діяльності. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп’ютера. Не дозволяйте дитині грати в комп’ютерні ігри перед сном. Домовляйтесь з дитиною, виконувати ці правила. Обговорюйте з дитиною, що Ви застосуєте, якщо дитина порушить домовленість. Помічайте, коли дитина притримується Ваших вимог, обов’язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином, закріпляється бажана поведінка.

    Не використовуйте комп’ютер як засіб для заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома комп’ютер не повинен стати компенсацією. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образу, агресію тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп’ютерною грою. Якщо ви помітили ознаки залежної комп’ютерної поведінки у дитини зверніться до наступних рекомендацій: спостерігайте за поведінкою дитини під час її спілкування з друзями, якщо вони ще залишилися. Не залишайте без уваги телефонні розмови дитини, диски з іграми, які приносить вона від знайомих. Звертайте увагу на ігри, в які грає Ваша дитина, тому що деякі з них можуть стати причиною її безсоння, роздратованості, агресії, специфічних страхів. Обмежуйте час роботи за комп’ютером. Різко забороняти працювати на комп’ютері не можна. Якщо дитина схильна до комп’ютерної залежності, вона може проводити за ним дві години в будні дні і три у вихідні. Обов’язково з перервами. Запропонуйте інші можливості проведення часу. Спробуйте скласти список справ, якими можливо зайнятися у вільний час. Бажано, щоб у списку були сумісні заходи (походи в кіно, на природу, настільні ігри тощо). Не дозволяйте дитині розважатися в комп’ютерному клубі вночі. Навчайте дитину критично відноситися до комп’ютерних ігор, показуючи, що це мала частина доступних розваг, що життя різноманітне, а гра не замінить спілкування. У випадку, якщо ви не можете самостійно вирішити цю проблему, звертайтесь до психолога і в спеціалізовані психологічні центри. Комп’ютерний світ схожий з світом, в якому ми живемо. Він може бути різноманітним: і добрим, і жорстоким. Дитині і підлітку рости в тому світі , який ми маємо – з тим комп’ютерним бумом, за яким ми спостерігаємо. Обмежити дитину від комп’ютера означає викликати у неї неадекватну реакцію, коли вона все ж таки зустрінеться з цим проявленням сучасного світу. Інша справа, що потрібно давати собі раду: якщо батько надає перевагу спілкуванню з дружиною сидінню перед дисплеєм комп’ютера, якщо матері легше поринути у переживання «мильної опери», ніж поговорити з донькою або сином, то очікувати від дитини іншої реакції на комп’ютер або телевізор наївно. Біда не в тому, що в нашому житті є електронні засоби інформації і комунікації. Біда в тому, що самим дорослим зручно замінити ними спілкування з дитиною. Рецепт від будь-якої деструктивної залежності, будь-то комп’ютер, телевізор, алкоголь або наркотики, – повноцінне і гармонічне спілкування всіх членів сім’ї, а точніше, їх взаємна любов.

 

 

 

     ДІТИ, ЯКІ ГРАЮТЬ В ІГРИ АБО КОМП’ЮТЕРНА ЗАЛЕЖНІСТЬ.

     Великий потік нової інформації, застосування комп’ютерних технологій, а саме розповсюдження комп’ютерних ігор здійснили вплив на розвиток особистості сучасної дитини. На сьогоднішній день збільшилась кількість дітей і підлітків, які вміють працювати з комп’ютерними програмами, в тому числі грати в комп’ютерні ігри. Якщо в середині 90-х років в числі улюблених занять підлітки називали слухання музики і перегляд телепередач, то в останні роки захоплення комп’ютером витіснило їх. Приблизно 70% сучасних школярів, відповідаючи на питання про свої інтереси і захоплення, згадують комп’ютер нарівні з заняттями спортом, прогулянками й спілкуванням з друзями. За статистичними даними, майже кожен підліток у віці 13-16 років хоча б один раз пробував грати в комп’ютерну гру. Разом з комп’ютеризацією з’явилися також негативні наслідки цього процесу, який впливає на соціально-психологічне здоров’я дітей і підлітків. Найпоширенішим з них є явище як «комп’ютерна залежність».

    Термін «комп’ютерна залежність» з’явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку як різновид емоційної «наркоманії», яка викликана технічними засобами. Головний зміст комп’ютерної залежності складається з того, що комп’ютер починає керувати людиною. З часом для залежного підлітка стає важливий не результат гри, а процес, в якому втрачається контроль над часом. Першими ознаками комп’ютерної залежності дитини є: пропуски шкільних занять через комп’ютерну гру вдома або відвідування комп’ютерного клубу; просиджування біля комп’ютера у нічний час; приймання їжі не відриваючись від комп’ютерної гри; уявлення і асоціювання себе з героями комп’ютерних ігор; відсутність інших захоплень крім комп’ютерних ігор; надання переваги комп’ютерним іграм, ніж спілкуванню; загальний час, проведений за грою перевищує час виконування домашніх завдань, прогулянки, спілкування з батьками і однолітками, інші захоплення; не уявлення чим себе зайняти, коли комп’ютер зламався; конфлікти з батьками і їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп’ютером. Підлітковий вік – це період формування цінностей, розширення соціальних контактів, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп’ютером. В результаті чого у таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення (зниження гостроти зору, підвищена втомленість, порушення осанки тощо) звуження кола інтересів, прагнення до створення особистого світу, втеча від реальності. Замість вирішення виникаючих труднощів дитина поринає у комп’ютерну гру. Там у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна … Але час, який проведений за грою не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. І тому їй неодмінно хочеться повернутися туди, де вона – переможець. «Помилки», які підліток не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у нього різні легкі психічні відхилення в емоційному плані – від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі. Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей, психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими людьми.    

    Більш схильні до комп’ютерної залежності діти, чиї батьки працюють за кордоном, часто від’їжджають у відрядження, а також діти успішних бізнесменів. Тобто цю схильність мають діти, батьки яких через надмірну трудову зайнятість не можуть приділити їм достатньої уваги, а часто намагаються якось матеріально компенсувати свою відсутність. Але як відомо, спілкування з батьками для дитини не можуть замінити ні дорогі іграшки, ні речі, які купують їм батьки в знак дефіциту уваги. Таким чином, комп’ютер спочатку компенсує спілкування з батьками, а потім вони стають «незначущими» в житті підлітка. За результатами спостережень виявлено, що у більшості випадків, залежними стають діти з неадекватною самооцінкою (заниженою або завищеною). У більшості випадків, таким дітям важко спілкуватися з однолітками, коло яких не завжди сприймає дитину такою, якою вона є. В один момент дитині набридає доказувати одноліткам, яка вона є насправді, вона поринає у віртуальний комп’ютерний світ, де вона отримує можливість реалізуватися зі всіма своїми недоліками, комплексами і амбіціями.

    Також комп’ютерна залежність дитини обумовлена схильністю до інших видів залежностей батьків дитини (алкогольної, наркотичної, тютюнової, залежності від азартних ігор), що може передаватися на генному рівні. Коли вдома немає комп’ютера, а грати дитині хочеться, вона іде до комп’ютерного клубу. І якщо батьки вдома мають можливість, при бажанні, прослідкувати, у що і як довго грає дитина, то працівників клубів це, як правило, не турбує. Також відомі випадки, коли захоплення комп’ютерними іграми приводили до порушення закону: крадіжок грошей, озброєних нападів на людей, намагаючись бути схожими на улюблених комп’ютерних героїв тощо. Що ж може вберігати дитину від формування комп’ютерної залежності? Відповіддю на це питання є можливість отримувати в реальному житті те, що їй може дати віртуальний світ і тоді дитина буде захищена від комп’ютерної та інший видів залежностей. Цим може бути: яскраве, насичене, цікаве життя; можливість відчувати азарт і ризик; можливість відчувати агресію знайомим способом; можливість грати і реалізовувати свою цікавість; можливість повноцінно спілкуватися з батьками і однолітками. Для профілактики комп’ютерної залежності у дітей, батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями: Привчайте дитину правильно відноситися до комп’ютера як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не до засобу отримання емоцій. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати у комп’ютерні ігри. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп’ютером: 20 хвилин комп’ютерної гри, 30 хвилин заняття іншими видами діяльності. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп’ютера. Не дозволяйте дитині грати в комп’ютерні ігри перед сном. Домовляйтесь з дитиною, виконувати ці правила. Обговорюйте з дитиною, що Ви застосуєте, якщо дитина порушить домовленість. Помічайте, коли дитина притримується Ваших вимог, обов’язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином, закріпляється бажана поведінка. Не використовуйте комп’ютер як засіб для заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома, комп’ютер не повинен стати компенсацією. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образу, агресію тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп’ютерною грою. Якщо ви помітили ознаки залежної комп’ютерної поведінки у дитини зверніться до наступних рекомендацій: Спостерігайте за поведінкою дитини під час її спілкування з друзями, якщо вони ще залишилися. Не залишайте без уваги телефонні розмови дитини, диски з іграми, які приносить вона від знайомих. Звертайте увагу на ігри, в які грає Ваша дитина, тому що деякі з них можуть стати причиною її безсоння, роздратованості, агресії, специфічних страхів. Обмежуйте час роботи за комп’ютером. Різко забороняти працювати на комп’ютері не можна. Якщо дитина схильна до комп’ютерної залежності, вона може проводити за ним дві години в будні дні і три у вихідні. Обов’язково з перервами. Запропонуйте інші можливості проведення часу. Спробуйте скласти список справ, якими можливо зайнятися у вільний час. Бажано, щоб у списку були сумісні заходи (походи в кіно, на природу, настільні ігри тощо). Не дозволяйте дитині розважатися в комп’ютерному клубі вночі. Навчайте дитину критично відноситися до комп’ютерних ігор, показуючи, що це мала частина доступних розваг, що життя різноманітне, а гра не замінить спілкування. У випадку, якщо ви не можете самостійно вирішити цю проблему, звертайтесь до психолога і в спеціалізовані психологічні центри. Комп’ютерний світ схожий з світом, в якому ми живемо. Він може бути різноманітним: і добрим, і жорстоким. Дитині і підлітку рости в тому світі , який ми маємо – з тим комп’ютерним бумом, за яким ми спостерігаємо. Обмежити дитину від комп’ютера означає викликати у неї неадекватну реакцію, коли вона все ж таки зустрінеться з цим проявленням сучасного світу. Інша справа, що потрібно давати собі раду: якщо батько надає перевагу спілкуванню з дружиною сидінню перед дисплеєм комп’ютера, якщо матері легше поринути у переживання «мильної опери», ніж поговорити з донькою або сином, то очікувати від дитини іншої реакції на комп’ютер або телевізор наївно. Біда не в тому, що в нашому житті є електронні засоби інформації і комунікації. Біда в тому, що самим дорослим зручно замінити ними спілкування з дитиною. Рецепт від будь-якої деструктивної залежності, будь-то комп’ютер, телевізор, алкоголь або наркотики, – повноцінне і гармонічне спілкування всіх членів сім’ї, а точніше, їх взаємна любов. Тест для батьків «Ознаки комп’ютерної залежності у дитини?» Кожен день грає на комп’ютері. Після початку гри втрачає відчуття часу. Не бажає залишати гру незакінченою. Їсть без відриву від монітору. Не визнає, що дуже багато часу проводить за грою на комп’ютері. Ви докоряєте дитині за те, що вона багато часу проводить за грою на комп’ютері. Не закінчує гру, якщо досягає будь-якого рівня складності, іде далі. Порівнює результати з старими і пишається цим, повідомляє про це всім, кому тільки можливо. Грає замість виконання домашніх завдань. Як тільки дорослі залишають домівку, дитина біжить до комп’ютера і з почуттям полегшення починає грати. Якщо Ви позитивно відповіли на 5 питань із 10, то можете бути впевнені в тому, що Ваша дитина попала в залежність від комп’ютерних ігор.
 

 

Дитина і комп’ютер

      Не секрет , що комп’ютер наприкінці XX ст. – на початку XXІ ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.

      Комп’ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх динамічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими  почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп’ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

       Потрібно не забувати про фактори ризику , яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп’ютером:

-                Електромагнітне випромінювання;

-                Утома очей від мерехтіння екранного зображення;

-                Тривала статична робоча поза;

-                Психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення;

-                Термін перебування за комп’ютером;

-                Утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення;

-                Стреси , що виникають через застосування комп’ютера.

Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп’ютером слід урахувати з самого початку її ознайомлення з комп’ютером.

      По можливості батьки повинні влаштувати ознайомлення дитини з комп’ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаним із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами9 зокрема , із комп’ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль таких фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре , коли батьки мають уявлення про те. Що користування комп’ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження.

       Противагою надмірному захопленню комп’ютерними іграми є розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити її планувати тривалість комп’ютерної діяльності, а саме вчити:

-         призначити собі термін закінчення гри, після завершення якого , незалежно від етапу гри, обов’язково вимкнути пристрій( наприклад , канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4 – 6 років пропонують цікаві завдання , що розраховані на 7 хв. Активної роботи дитини з комп’ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання. Вирізання , що пов’язані з комп’ютерним завданням);

-         заздалегідь визначити початок спілкування з комп’ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля , робити перерви в конкретні дні.

Зрозуміло, що цьому має передувати роз’яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп’ютером, про те, що віртуальна реальність – це життя , це лише паралельний, але не головний процес, і  тому дозовані комп’ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями – заняттям спортом, фізичними вправами, рухливими іграми на повітрі, спілкування з рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю ( співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).

Під час комп’ютерного дозвілля варто звернути увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри , що засновані на емоційному збудженні ( автоперегони, зоряні війни, стріляли тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп’ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.

 Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп’ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати , коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп’ютерну        рекламу та агресивні ігри ( це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше , що потрібно пам’ятати : дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп’ютера, а не навпаки.

Критерії відбору комп’ютерних програм

-         Відповідність до вікових особливостей ( програми не повинні формувати навички , до яких дитина ще не готова, навчений матеріал повинен містити приклади з реального життя, що зрозумілі їй).

-          Дослідницький характер( програма ініціює участь дитини у дослідах, пізнавальній діяльності).

-         Легкість для самостійних занять ( наприклад , використання навчальної програми не потребує від дитини вміння читати).

-         Дитині дають прості для розуміння вказівки та використовується незначна  кількість засобів керування зображенням на екрані.

-          Розвиток широкого спектру навичок та уявлень ( класифікація , прийняття рішень, експеримент тощо).

-         Високий  технічний рівень ( приваблива графіка , анімаційні ефекти , привабливі звукові супроводи).

-         Цікавість ( стимулювання уяви дитини )

-         Стимулюючий характер ( коли дитина користується розвивальною програмою , вона відчуває задоволення від досягнутого успіху. Це підвищує її самооцінку , розвиває почуття власної гідності).

-         Не забувайте , що заняття з комп’ютером повинно контролюватись батьками або фахівцем.